Вчора наша спортсменка з вільної боротьби Ірина Коляденко виграла срібну медаль на Олімпійських іграх 2024. Це її друга олімпійська нагорода, першу, бронзову, вона отримала в Токіо-2020.
Проте ця є особливою. Не лише через свій ґатунок, ні. На мою думку, здобутки стають по справжньому особливими через шлях до них. А шлях Ірини до цього срібла, дійсно викликає захоплення, пише «Чемпіон»
Повернімося в недалеке минуле. 2021 рік, в Токіо проходять запізнілі на рік Олімпійські ігри. Ще молода 21-річна житомирянка без шансів програє у півфінальній сутичці представниці Киргизстану Айсулі Тинибекевій і потрапляє у бронзовий фінал.
Там вона здобуває перемогу над латвійкою Анастасією Григор’євою. За цю перемогу Коляденко отримує квартиру в Ірпені, яку вона віддасть своєму тренеру Володимиру Яременку. Втім, пізніше їй нададуть ще одну, особисту.
На жаль, за кілька місяців уже рідний для неї Ірпінь потрапив в окупацію. Ірина до останнього не хотіла покидати свій дім. Вона була в Ірпені до кінця березня, після чого таки покинула місто.
«Я була в Ірпені до останнього, я не могла так просто покинути свій дім. Але мене змусили: російські орки, ракети, танки! Але я вірю в наших хлопців, ЗСУ, територіальну оборону, лікарів, волонтерів та всіх людей, які залишилися захищати наше місто та нашу Україну. Я знаю що ми повернемось в наш рідний Ірпінь, де буде тихо. А інфраструктуру відбудуємо!!! Слава Україні!!!», — написала Коляденко в Instagram.
Пізніше, в інтерв’ю Ірина розповіла, про те, як вона змогла виїхати з міста та повідомила, що її квартира та квартира тренера були зруйновані російськими снарядами.
«Найстрашнішими були перші пів години дороги, коли я не бачила нічого навкруги. У мене була одна мета – виїхати, тому я тисла на газ і не бачила нічого. Бабуся вже потім розповідала, що ми проїжджали повз розстріляні машини, убитих людей… Я відвезла сім’ю на Вінниччину, а сама з сестрою поїхала в Угорщину, адже там нам організували тренувальний збір.
За декілька днів мені повідомили, що моя квартира, яка була в Дмитрівці, згоріла повністю після влучання російського снаряда. Квартири, яку я отримала в Ірпені за «бронзу» в Токіо, теж немає. Туди також влучив снаряд. Як наслідок, усе розірвалося всередині, тому нічого не залишилося. Добре, що ми виїхали, адже незрозуміло, які були б наслідки.»
І ось Коляденко тут, на подіумі в Парижі, дивиться, як здіймається український прапор. На турнірі жодного російського стяга, представників країн-агресорок можна полічити на пальцях, а їхні нагороди — на одній руці.
Тим часом Україна, попри найменше представлення за весь час, проводить найкращий турнір за останні 3 розіграші, маючи в активі вже 3 золота.
